Зовнішньоекономічна діяльність Канади

Канада сильно інтегрована у загальносвітові господарські зв'язки. Частка країни у світовому експорті становить майже 4%. Канада експортує 25% всієї своєї товарної продукції. Основу експорту (60%) складають вироби гірничодобувної промисловості, кольорової металургії, енергетики, лісової і целюлозно-паперової промисловості та продукція зернового господарства.

Експортуються автомобілі, їх комплектуючі, верстати, літаки, засоби зв'зку, хімікати, пластмаси, добрива, тирсу, необроблену деревину, сиру нафту, природний газ, електроенергію, алюміній. Канада є потужним постачальником сировини та напівфабрикатів на міжнародний ринок, експортуючи понад 80% продукції видобувної промисловості. Імпортує Канада машини та обладнання, транспортні засоби, нафтопродукти, продовольчі товари високого рівня обробки та тривалого зберігання.

Особливість зовнішньоторговельних відносин Канади - домінуюче положення в них США (70% канадського експорту, 20% американського експорту). Понад 25% прямих закордонних інвестицій Канади розміщено у США. На 2-му місці знаходиться Японія, далі - країни ЄС (особливо Великобританія і Франція). В останні роки все більш значущою стає роль країн Латинської Америки (лідер - Мексика). Останніми роками у коло торговельних партнерів Канади увійшов Китай.

Транспорт в Канаді

Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістральні залізниці і шосе, що перетинають континент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону з США, тому для країни характерна значна протяжність транспортних шляхів.

Загалом же розвинуті всі види транспорту. Незважаючи на поступове зниження ролі залізничного транспорту, він як і раніше домінує у внутрішніх перевезеннях масових вантажів. Протяжність залізничних доріг Канади - 47 тис. км (5-е місце у світі).

Автомобільний транспорт тримає першість за обсягами пасажирських перевезень на невеликі відстані. Побудовані Аляскинське шосе та шосе "Маккензі" (загалом понад 1 млн.км автошляхів, 6-е місце в світі). Велике значення у внутрішніх вантажоперевезеннях мають водні шляхи, перш за все Великі озера і річка Св. Лаврентія. Здійснюються заходи для для продовження тривалості сезону навігації.

Довжина внутрішніх водних шляхів - 636 км. Власний торговий флот Канади невеликий (184 судна), тому країна широко використовує суда під "зручними прапорами", яких у 1,5 рази більше (223). Найкрупніші морські порти - Монреаль, Ванкувер, Сет-Іль, Кіебек, Галіфакс. В останні десятиліття швидкими темпами розвивався автомобільний, трубопровідний і авіаційний транспорт. Останній займає перше місце за пасажирооборотом у перевезеннях на далекі відстані всередині країни і за її межі.

На території Канади розташовано біля півтори тисячі аеропортів, з них третина мають тверде покриття злітних смуг; головні аеропорти країни - Монреаль, Торонто, Ванкувер. За протяжністю повітряних ліній Канада займає II-е місце в світі після США. Основноюй авіакомпанією країни вважається Air Canada. Довжина магістральних нафтопроводів - 23 тис. км, бензопроводів - 80 тис. км. На півночі використавується снігоходи, моторні сані, вертольоти.

Сільське, лісове та рибне господарство Канади

Сільське господарство - складова частина агропромислового комплексу Канади, головну роль в якому відіграє харчова промисловість. Країна повністю забезпечує внутрішні потреби в основних видах продукції і є великим експортером пшениці і рослинного масла, другим в світі (після США) експортером продовольчих товарів (11% від вартості експорту - продукція галузі).

Основу сільськогосподарських підприємств складають фермерські господарства. Абсолютна більшість фермерів - власники землі, а переважна частина ферм - високоспеціалізовані підприємства (переважають зернові й тваринницькі з м'ясною і молочною спеціалізацією).

У структурі сільського господарства при сильному розвитку рослинництва в цілому переважає тваринництво. Канада входить до першої десятки країн світу з валового виробництва зерна. В останні роки зростають обсяги виробництва олійних і кормових культур. Для аграрного сектора Канади характерний високий рівень товарності, механізації, спеціалізації виробництва. Середньорічний збір найважливіших культур становить: 50 млн. т - пшениця, 25 млн. т - ячмінь, 10 млн. т - кукурудза, 5 млн. т - овес. Поголів'я худоби: 16 млн. голів - велика рогата худоба, 11 млн. голів - свиней, 600 тис. голів - овець, 80 млн. шт. - птиці.

Сільське господарство у регіональному розрізі розвинуте в південних районах країни, тоді як на північних територіях поширені лише оленярство, полювання і рибальство. Найбільш важливими сільськогосподарськими районами є Центральна Канада і Степові провінції, причому вони мають різну спеціалізацію. Центральна Канада з її численним населенням виділяється перш за все галузями, що забезпечують потреби міського населення: приміським овочівництвом, садівництвом, молочним тваринництвом і птахівництвом.

Велика частина продукції реалізується на місцевих ринках, частина тваринницької продукції експортується. Степові провінції через особливості природних умов ще в кінці 19-го століття почали перетворюватися на один з провідних районів зернової спеціалізації в масштабах всього світу. І до цих пір вирощування зернових визначає спеціалізацію Канади на світовому ринку сільськогосподарських товарів. Інші райони відіграють незрівнянно меншу роль. Слід лише зазначити розвиток в південній частині Британської Колумбії високоінтенсивного молочного тваринництва і садівництва (важлива продукція - яблука), а в Атлантичних провінціях - картоплярства (особливо насіннєвого на острові Принца Едуарда) і садівництва.

Величезне значення для світового ринку має лісовий фонд Канади. Лісопокрита площа країни - 447 млн. га, промислові ліси займають 245 млн. га. Загальні запаси деревини промислових лісів становлять 20 млрд. м куб., а середній річний приріст 337 млн. м куб. В даний час щорічно заготовляють понад 100 млн. м куб. деревини.

Для Канади велике значення має хутрове господарство. Полювання завжди було одним з головних занять аборигенів. На острові Принца Едуарда розташована звірівницька ферма. Тут вирощують норку, лисицю, нутрію, шиншилу.

Важливою галуззю Канади є також рибальство на базі біологічних ресурсів Атлантики і Тихого океану. За виловом риби (1 млн. т) Канада знаходиться на 8-му місці в світі, причому частка вилову на Атлантичному узбережжі досягає 60%. Значення рибальства у внутрішніх водах, як і полювання, незрівнянно менше. Важливий район лову - знаменита Ньюфаундлендська банка. Великі Банки багаті рибними косяками, що представляють собою один з найбільших світових рибних запасів. Рибна промисловість Атлантичних провінцій ловить, головним чином, раків, лангустів, креветок і коропів. Британська Колумбія - це область, частка лосося в улов якої найбільша у всій Північній Америці.

Промисловість Канади

Серед галузей промисловості Канади виділяється гірничодобувна промисловість, яка відрізняється винятковою різноманітністю виробництв. Тут у значних обсягах видобуваються практично всі основні види корисних копалин,які необхідні для сучасної індустрії (виняток становлять боксити, марганець, хром, алмази, фосфорити, деякі рідкісні метали).

У цілому в Канаді видобувається 26 видів металів, 24 види неметалевих мінеральної сировини, всі основні види мінерального палива. Видобуток кольорових, дорогоцінних і радіоактивних металів зосереджений на південній частині Канадського щита, де різко виділяються найбільші в світі мідно-нікелеве родовище Садбері і родовище урану Блайнд-рівер (обидва в провінції Онтаріо); значну роль у видобутку кольорових металів відіграють також підприємства Британської Колумбії і Юкона, розташовані в зоні Кордильєр.

Основна маса залізної руди видобувається в центральному Лабрадорі. У південній, найбільш обжитій частини рівнин осадового походження чітко локалізуються видобуток нафти, природного газу, сірки (провінція Альберта) і калійних солей (провінція Саскачеван). Майже весь видобуток азбесту зосереджений у південній частині провінції Квебек, в межах Аппалачів. Східноканадські родовища вугілля (Нова Шотландія), що служили основою вугільної промисловості, тепер значно вичерпалися. Ця галузь тепер розгортається в провінціях Альберта і Британська Колумбія.

Основа економіки Канади - енергетика. У паливно-енергетичному балансі країни домінують нафта і природний газ. За річним обсягом видобутку природного газу Канада знаходиться на 3-му місці у світі після Росії та США. Частину нафти та природного газу Канада експортує в США.

Перспектива подальшого розвитку гірничодобувної промисловості пов'язані з ресурсами Канадського Півночі. За неповними даними розвідані запаси нафти тут становлять 205 млн. т, потенційні 4680 млн. т, достовірні запаси газу 684 млрд м. кб., потенційні - 10610 млрд. м. кб. Частка Півночі становить в продукції гірничодобувної промисловості Канади: 90% - з видобутку залізної руди, 50% - свинцю, цинку, нікелю, міді, урану, 10% - золота, срібла, азбесту, вольфраму.

Виключно великі й різноманітні енергетичні ресурси Канади. За виробництвом електроенергії країна займає 3 місце в світі. У Канаді побудований цілий ряд великих гідроелектростанцій: Черчіль-Фолс на річці Черчіль (5,2 млн. кВт), Боарнуа на річці Святого Лаврентія (1,6 млн. кВт), Гордон-Шрам на річці Піс-Рівер (2,4 млн . кВт), цілий каскад великих ГЕС на річках Манікуаган і Утард (сумарна потужність 6,6 млн. кВт). Великі ТЕС розміщені поблизу Торонто і Ванкувера; АЕС - у провінціях Онтаріо, Квебек, Нью-Бленшік. Приблизно 69% одержуваної в Канаді енергії припадає на ГЕС, 15% - на ТЕС, 16% - на АЕС.

Обробна промисловість Канади - найважливіша галузь господарства країни, що дає більше половини вартості товарної продукції. У ній зайнято понад 2 млн. чоловік. У процесі розвитку обробної промисловості спостерігається дві закономірності: загальна, притаманна обробній промисловості всіх розвинених країн (прискорений розвиток машинобудування, особливо електротехніки) і специфічна, канадська (розвиток кольорової металургії, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості). Слід відзначити і зростаючу роль важкої індустрії (металургії, хімії), частка якої в обробній промисловості за вартістю наближається до 50%.

Канадське машинобудування, яке в основному працює на задоволення потреб внутрішнього ринку, дає близько 25% вартості продукції обробної промисловості. Лише автомобільна, авіаційна галузі і сільськогосподарське машинобудування працюють на експорт. Провідну роль в канадському машинобудуванні займає виробництво транспортних засобів: автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів. Канада випускає в рік близько 2 млн. автомобілів і 400 тис. снігоходів. Найважливіший центр канадського машинобудування - місто Уїнсор. Загальне машинобудування в Канаді розвинене слабо, практично відсутнє верстатобудування.

Добре розвинена хімічна промисловість, зокрема виробництво сірчаної кислоти, мінеральних добрив, синтетичного каучуку, гумових виробів, пластмас. Основні центри хімічної промисловості - Монреаль, Торонто, Ніагара-Фолс.

За виплавкою чавуну та сталі Канада займає 8 місце серед розвинених країн світу. Головні центри - Гамільтон та Сідні.

За лісозаготівлями, лісопилянням та деревообробкою Канада посідає 3 місце у світі після Росії та США, з виробництва целюлози та паперової маси - на 2-му, газетного паперу - на 1-му. Канада поставляє на світовий ринок близько 35% всіх пиломатеріалів, целюлози та паперової маси, близько 75% газетного паперу. Целюлозно-паперова промисловість випускає близько 9% млн. т газетного паперу на рік. Основні її райони - Квебек і Онтаріо, де зосереджено до 60% потужностей: фабрики орієнтуються на водні ресурси і джерела деревної сировини.

Добре розвинені харчова, швейна і текстильна промисловість з основними центрами в Монреалі, Торонто та Квебеку.

Загальна характеристика господарства Канади

Канада - одна з найбільш високорозвинутих країн світу. За обсягом ВВП вона посідає 7-е місце серед розвинутих країн, входить до "великої сімки". Канада в історично стислі строки створила ефективну ринкову економіку, чому значною мірою сприяли: 1) багаті природні ресурси за невеликого населення; 2) заохочення імміграції; 3) широке залучення іноземного капіталу; 4) демократизація життя в країни. За особливістю природних умов і забезпеченості природними ресурсами Канаду часто порівнюють з Росією. Канада багата різноманітними мінерально-сировинними ресурсами. Країна володіє значними запасами руд кольорових металів (нікель, мідь, цинк, свинець), залізної руди, урану, нафти та природного газу, калійних солей, азбесту, вугілля. Це сприяє тому, що Канада є найбільшим постачальником мінеральної сировини в індустріально розвинені країни світу, і насамперед у США. Водночас Канада має розвинену обробну промисловість. У структурі ВВП 26 % припадає на промисловість, 2 % - на сільське господарство, 72 % - на сферу послуг. 

Важливу роль в економіці країни відіграють приватні акціонерні підприємства, яких налічується більше 300 тисяч. Але ключові позиції займає невелика група монополістичних об'єднань. Ядро монополістичного капіталу Канади складають 500 провідних корпорацій, серед яких на частку іноземних компаній припадає 260. США в даний час контролюють 99% - нафтової і вугільної промисловості, 70% - транспорту, 67% - гірничодобувної промисловості, 58% - обробної,100% - автомобільної, 100% - авіаційної, 93% - гумової, 82% - хімічної, 58% - електропромисловості, 52% - виробництва сільгоспмашин.

Посилення американського контролю над економікою Канади наштовхується на зростаючий опір. У Канаді введено спеціальне митне регулювання імпорту товарів, що поставляються американськими фірмами, припинена спроба проникнення капіталу США у видобуток урану, розробку родовищ нафти тощо.

Населення Канади: національний склад, мови, релігія

Етнічний склад канадського населення наступний: за походженням англо-канадці складають 40% населення, франко-канадці - 27% населення, інші європейці - 20%, американські індіанці - 1,5%, інші етнічні групи, в більшості своїй вихідці з Азії - 11,5%.

Мовна ситуація в Канаді характеризується унікальною сукупністю значної кількості мов корінного населення, мов іммігрантів та виникаючих у Канаді діалектів і гібридних мов.

Найпоширеніші мови Канади за кількістю та часткою мовців: 1. Англійська 20,6 млн.осіб (67,1%); 2. Французька 6,6 млн.осіб (21,5%); 3. Китайська 0,8 млн.осіб (2,6%); 4. Пенджаби 0,2 млн.осіб (0,8%); 5. Іспанська 0,2 млн.осіб (0,7%); 6. Італійська 0,2 млн.осіб (0,6%); 7. Українська 0,1 млн.осіб (0,5%); 8. Арабська 0,1 млн.осіб (0,5%); 9. Німецька 0,1 млн.осіб (0,4%); 10. Тагальська 0,1 млн.осіб (0,4%).

Релігія

Канадці сповідують велика кількість релігій. За останнім переписом 77,1% канадців вважають себе християнами, їх велику частину складають католики (43,6% канадців). Найбільш важлива протестантська церква - Об'єднана церква Канади (кальвіністи); приблизно 17% канадців не пов'язують себе ні з якою релігією, а решта населення (6,3%) сповідує відмінні від християнства релігії (найчастіше іслам).

Нехристиянські релігії Канади зосереджені у великих містах, таких як Монреаль, Торонто і Ванкувер, і в значно меншому ступені - у таких середніх містах, як Оттава, Квебек, Калгарі, Едмонтон, Вінніпег і Галіфакс. Єдине виключення - це іудаїзм, здавна становить помітне меншість навіть у менших населених пунктах.

Населення Канади: урбанізація, міграції, трудові ресурси

Урбанізація. Канада - високоурбанізована країна. Міське населення становить 76,6% всіх жителів, із них 80% проживають у містах з населенням більше 10 тис.осіб. Найбільш великі міста - Торонто (5 101 600 мешканців), Монреаль (3 574 500 мешканців), Ванкувер (2 134 300 мешканців), Оттава — Гатіно (1 132 200 мешканців), Калґарі (1 016 600 мешканців), Едмонтон (990 500 мешканців), Квебек (705 900 мешканців), Гамільтон (702 900 мешканців), Вінніпег (698 200 мешканців).

Монреаль розташований при злитті річок Св. Лаврентія і Оттава в 1600 км від океану; до завершення в 1959 глибоководного морського шляху річкою Св. Лаврентія він був кінцевим пунктом багатьох морських транспортних ліній. Вигідне стратегічне положення перетворило його на один з найважливіших внутрішніх портів, і з часів торгівлі хутром на ранніх етапах колонізації Монреаль завжди був найбільшим торговельно-промисловим і культурним центром країни. Це другий за величиною місто в світі, де офіційною мовою є французька.

Торонто також є провідним торговим і фінансовим центром, за обсягом промислового виробництва він поступається тільки Монреалю. У 1793 він був проголошений столицею Верхньої Канади, а в 1834 йому було присвоєно статус міста. Спочатку він був заселений вихідцями з Великобританії, але з кінця Другої світової війни місто набуло рис багатокультурності. Торонто і Монреаль займають провідне положення - один на заході, другий на сході - в ланцюзі міст, що протягнулися від міста Уїнсор в провінції Онтаріо до міста Квебек.

Вузька смуга суші, на якій розташовані витягнуті ланцюгом міста, займає всього 2% площі Канади, проте тут зосереджено більше половини населення країни і знаходяться 13 з 25 міських агломерацій. Столиця країни, Оттава, утворює єдину агломерацію з розташованим на іншому березі річки Оттава містом Халл.

Третьою за величиною міською агломерацією є місто Ванкувер з передмістями, один з найважливіших морських портів країни. Ще до споруди Панамського каналу це був дуже важливий транспортний вузол, де сходилися залізничні і морські шляхи, і після того, як в 1914 споруда каналу була завершена, для торговців західної Канади відкрився зручніший шлях до Європи і до портів атлантичного узбережжя Північної Америки.

Коли була побудована трансконтинентальна залізниця (будівництво завершене в 1885), великого значення набув Вінніпег, який служив головними воротами на захід. Однак у міру того, як західні землі заселялися і освоювалися, Вінніпег став поступатися за величиною і значенням Едмонтону і Калгарі. Очікується, що подальше освоєння ресурсів Канади, особливо нафти і природного газу, приведе до більш швидкого розвитку економіки і зростання міського населення на заході країни в порівнянні зі сходом.

Міграційні процеси

Канада - країна іммігрантів. Глобальна репутація Канади як високорозвиненої, мирної, вільної від етнічних чвар і конфліктів країни, де можна виростити дітей в спокійній обстановці, безумовно сприяє зростанню імміграції в країну. Нові канадці, як прийнято тут називати новоприбулих іммігрантів, в переважній більшості розселяються у великих містах, що обумовлено ситуацією на ринку праці. Через якийсь час майже всі переїжджають в передмістя, що охоплюють кільцем будь-яке північноамериканське місто.

Імміграція привносить значний внесок в економіку країни, починаючи з урядових мит і зборів за розгляд заяв до фінансового внеску в'їжджаючих, особливо сімейних; від покупки нерухомості і меблів до майбутніх податкових надходжень до бюджету. Етнічний склад країни зазнав величезних змін за останні тридцять років, що викликано кардинальною зміною напрямку імміграційної політики. За даними 2001, тільки 39,4% проживаючих у країні відносять себе до категорії нащадків переселенців з Великобританії, Ірландії та Франції. Всі бажаючі іммігрувати до Канади мають відкритий доступ до умов в'їзду та вимог до потенційних іммігрантів, опублікованих на офіційному сайті Міністерства Канади у справах громадянства та імміграції.

Основними напрямками міграції населення всередині Канади вже багато років є відтік молоді із сільських районів і маленьких містечок у великі міста, а також масовий від'їзд кваліфікованої робочої сили (інженери, медсестри, дизайнери тощо) і випускників вузів на роботу в США. Торонто безумовно можна назвати найсильнішою магнітом внутріканадской міграції на сході країни. У зв'язку з бурхливим зростанням нафтогазової промисловості і будівництва в Альберті і Британської Колумбії, спостерігається сильна тенденція відтоку мобільного молодого населення з Центральної Канади, з прерій і атлантичних провінцій в Західну Канаду. Також триває відплив з Квебека в інші провінції англомовного населення, яке втомилось від багаторічних сепаратистських настроїв і не бажає відчувати себе громадянами другого сорту.

Трудові ресурси

Трудові ресурси Канади визначаються як сумарна чисельність громадян країни старше 15 років, які мають або шукають роботу. Активні трудові ресурси в 2001 оцінювалися в 16,4 млн. чоловік. З них 74% були зайняті у сфері послуг, 15% - у промисловому виробництві, 5% - у будівництві, 3% - у сільському господарстві, 3% - в інших галузях. Рівень безробіття в 2002 досяг 7,6%.

Флора і фауна Канади

Флора і фауна. Рослинність Канади, так само як і грунтовий покрив, виявляє явну залежність від клімату. Найбільшими ареалами рослинного покриву є зона тундри, розташована на півночі материка, і велика зона хвойних лісів, відома під назвою тайги. Зону тундри, що займає північне узбережжя й острови Канадського Арктичного архіпелагу, часто називають "пустельними землями". що створює неправильне уявлення про характер рослинності.

Зона тайги (хвойних лісів) тягнеться через усю країну з північного заходу на схід у вигляді смуги шириною понад 1100 км і довжиною 4000 км. Центральний сектор цієї зони, де переважаючою породою є чорна ялина, облямовується з півдня смугою змішаних лісів, де осика зустрічається дещо частіше, ніж ялина, проте багато географів відносять ці ліси до тайги. Традиційно в тайгову зону включають і смерекові ліси, які ростуть у широких долинах на території Юкон.

Північна межа тайгової зони, де ростуть низькорослі ялини, має нерівні обриси; ліси проникають по долинах річок далі на північ, ніж на плоских межиріччях. Цей кордон в долинах річок Макензі, Андерсон і Коппермайн досягає 69 ° с.ш. на височинах, що оточують Велике Ведмеже озеро, тягнеться до Північного полярного кола, а поблизу зал. Джеймс на п-ові Лабрадор доходить до 55. с.ш.

Для південно-західноїй частини тайгової зони характерні представники роду тополь (Populus). Осика зустрічається у всій тайзі, а канадська тополя - тільки в її південно-західних районах, що відрізняються більш теплим кліматом. На сході, де випадає більше опадів, на південній околиці тайги частіше зустрічаються цукровий клен, тсуга і дуб.

В області Великих озер переважають змішані ліси, в яких широко поширений цукровий клен; на північному сході, в районі Оттави, в деревостані переважають береза, тсуга і Веймутова сосна. На північ від озера Гурон береза, ялина та осика зустрічаються частіше, ніж цукровий клен. В околицях Торонто в лісах домінували цукровий клен і бук, проте на даний час велика частина цього району розорана.

Багато хвойних породи, рідкісних в області Великих озер, панують на сході Канади, у так званих акадских лісах, поширених у Приморських (Приатлантичних) провінціях, де літо прохолодніше, ніж у внутрішніх районах материка. Найбільш звичайні тут бальзамічна ялиця, а також чорна і червона ялини. На великих заболочених низовинах ростуть кедр і американська модрина. На острові Принца Едуарда найбільш часто зустрічається клен поряд з жовтою березою, червоною ялиною та буком. З хвойних найбільш поширені смолиста сосна і чорна ялина. На острові Кейп-Бретон переважна порода - бальзамічна ялиця, а в районі Галіфаксу - червона ялина.

Кількість опадів настільки невелика, що тут можуть виростати деякі пустельні рослини, наприклад кактуси. У лісах поблизу тихоокеанського узбережжя поширені деякі з найбільш цінних деревних порід Канади. Дугласія, що дає основну масу пиломатеріалів, іноді сягає висоти 90 м. Тут же зустрічаються віргінський ялівець і різнолистна тсуга. Північніше удосталь виростає інша цінна порода дерев - ситхінська ялина, а на крайньому південному заході, біля Ванкувера, де клімат теплий і вологий, зустрічаються окремі представники термофільних видів - мадронья (суничне дерево) і орегонський дуб (єдиний вид дуба, що зустрічається на тихоокеанському узбережжі Канади).

На території Канади виділяються кілька фауністичних областей. На островах Канадського Арктичного архіпелагу водяться білий ведмідь, мускусний бик (ендемік), північний олень (карибу), песець та американський заєць. З птахів для цієї зони характерні біла сова, кречет і тундряная куріпка.  На кордоні тайги і лісотундри, на сильно заболоченій низовині між озерами Атабаска і Велике Невільниче збереглося стадо північноамериканських бізонів. Для басейну Гудзонової затоки, де рослинність представлена північній тайгою і температури навіть у липні не досягають 14°С, характерні росомаха і такі хижі птахи, як бородата сова та мохноногий канюк.

У Канаді біля 40 національних парків. У кожній з провінцій - ще десятки природних і історичних парків, мисливських заказників і резерватів дикої фауни, які широко використовуються для рекреаційних цілей. Найстаріший у Канаді національний парк «Банф» заснований в 1885 р.

Гідрографія та грунти Канади

Гідрографія. Країна покрита густою і повноводною річковою мережею. Гідроенергетичний потенціал її річок - один з найбільших у світі. Примітною особливістю Канади є розвиток великих озерно-річкових систем. Річка Макензі несе води в Льодовитий океан, в басейні якої розташовані знамениті озера Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска.

Інша система - річка Нельсон, що впадає в Гудзонову затоку, в басейн якої включені озера Вінніпег, Вінніпегосис, Манітоба та багато інших. Третя система - річка Св. Лаврентія, що несе води в Атлантичний океан. Вона включає всі п'ять Великих озер, частково розташованих у США.

Озера сполучені короткими порожистими річками. На одній з них - річці Ніагарі, яка з'єднує озера Ері і Онтаріо, розташований знаменитий Ніагарський водоспад, що спадає з 50-метрового уступу. Річка Ніагара - прикордонна між США і Канадою, проте найбільш мальовнича частина водоспаду - "Велика підкова" - належить канадській території. У 1932 році в обхід Ніагарського водоспаду споруджено канал Уелленд, який разом з іншими судноплавними каналами утворює єдиний глибоководний шлях, що дозволяє океанським судам проходити від гирла річки Св. Лаврентія до озера Верхнього.

Грунти. Розподіл грунтових зон Канади залежить від таких кліматичних показників, як низькі температури на півночі, сухість внутрішніх областей та підвищене зволоження на узбережжях. На території Канади найбільш поширені підзолисті грунти. Для їх профілю характерна наявність світлого елювіального горизонту потужністю в кілька сантиметрів. Його потужність збільшується до 5-30 см в районах, де випадає особливо багато опадів (понад 1500 мм), наприклад на узбережжях.

Підзоли розвиваються там, де протягом тривалого часу існує вологий клімат і випадає досить велика кількість рідких опадів. У цих умовах відбувається винос з грунту розчинних сполук, необхідних для живлення рослин. Тому підзоли, як правило, малородючі. В умовах рясних опадів і досить низьких температур відбувається також розвиток верхових боліт і накопичення сфагнових торфів, типових для північної Канади. Підзолисті грунти переважають у тундрі і в розташованій на південь від неї великій зоні хвойних лісів.

Кліматичні особливості Канади

На території такої обширної країни, як Канада, розподіл температур залежить не тільки від географічної широти, але і від орографічного фактора. Прибережні райони характеризуються невеликими коливаннями температур - морським кліматом, тоді як внутрішнім частинам країни, особливо на півночі, притаманний континентальний клімат з різкими коливаннями температур.

На західному узбережжі Канади клімат м'якший, ніж на східному. Літні температури мало відрізняються на всій території країни, тоді як відмінності зимових температур між прибережними і внутрішніми областями досягають майже 34°С. Суворість континентального клімату створюється не стільки холодними літами, скільки дуже холодними зимами.

У розподілі сучасних температур на території Канади виражена загальна закономірність: райони, рівновіддалені від екватора, мають подібні температури. Тим не менш термічний режим окремих ділянок відображає також вплив гір або великих акваторій. У гірських районах клімат зазвичай більш холодний, причому температура там знижується приблизно на 0,6°С з підйомом на кожні 100 м; і якщо маси теплого повітря з тропічних областей океану не проникають у високогір'я, там встановлюється полярний клімат. Гудзонова затока в січні майже цілком замерзає і не здійснює пом'якшувального впливу на прилеглу сушу. Єдиний район Канади, де температура в січні залишається вище 0 C, - південно-західне узбережжя поблизу Ванкувера.

Влітку конфігурація ізотерм приблизно така ж, як взимку, але температурні градієнти між півднем і північчю країни більш згладжені. На всій території Канади, крім деяких арктичних островів, покритих льодовиками, температура влітку істотно вище 0°С, причому на більшій частині країни вона перевищує 10°С, що зумовлює розвиток досить теплолюбної рослинності. Оскільки середня річна ізотерма 14°С місцями заходить за північне полярне коло і досягає острова Вікторія, виникають сприятливі умови для істотного просування деяких сільськогосподарських культур на північ.

Річні амплітуди температур на півночі центральної Канади досягають 35°С. Ця велика територія між Гудзоновою затокою і Великим Невільничим озером на північ від 60°пн.ш. характеризується різко континентальним кліматом. На решті території країни переважає континентальний клімат з річними амплітудами температур менше 28°С. Морський клімат проявляється лише на узбережжі Британської Колумбії і в басейні річки Св. Лаврентія.

За кількістю опадів на території Канади можна виділити чотири райони. Завдяки утеплюючому впливу океану на заході і південному сході країни випадає дуже багато опадів, тоді як на північних і північно-східних узбережжях, що омиваються холодними водами, кількість опадів невелика.

Підвищена вологозабезпеченість долини річки Св.Лаврентія пояснюється тим, що саме тут полярні повітряні маси, проходячи над Гудзоновою затокою, зустрічаються з теплими повітряними масами, що рухаються з боку Мексиканської затоки і Флориди. Подібне явище спостерігається і на тихоокеанському узбережжі, де повсюдно випадає дуже багато опадів - 1500-2000 мм/рік, а в деяких ділянках Ванкувер - понад 5000 мм. З віддаленням від берега кількість опадів швидко зменшується, і в поздовжніх долинах Британської Колумбії, що тягнуться на великі відстані з півночі на південь, зустрічаються навіть ділянки з пустельною рослинністю.

Схили гір, розташованих далі в глибині материка (наприклад, Селкерк або Скелясті гори), теж отримують опади, але набагато менше, ніж Берегові хребти, так як проникаючі туди теплі повітряні маси вже втратили більшу частину первісного вмісту вологи. На контакті полярних і тропічних повітряних мас на тихоокеанському узбережжі випадають рясні опади. У цих місцях утворюються циклони, які потім рухаються на схід зі швидкістю близько 800 км на добу, при цьому з півночі затягуються потоки холодного повітря, а з півдня - теплого, тому проходження циклону зазвичай супроводжується сильними дощами.

У межах Канади виділяються дві відносно посушливі області. Одна з них знаходиться на крайній півночі, інша - на південному-заході прерій. Набагато більше значення, втім, мають райони помірного зволоження, які отримують від 300 до 380 мм опадів у рік. У жарких країнах при високому випаровуванні цієї кількості опадів було б недостатньо для розвитку землеробства, але в Канаді звичайно цілком вдається вирощувати багато сільськогосподарських культур.

Таким чином, землеробство можливо практично на всій території Канади, крім самих посушливих ділянок. Розвиток землеробства ускладнюється там, де випадання опадів відбувається вкрай нерівномірно, з великими річними коливаннями (є місцевості, де в один рік може випасти ок. 300 мм дощу, а на наступний - всього 130 мм).

У кліматичному відношенні виділяється зона досить значного зволоження (в середньому біля 380 мм опадів на рік), що тягнеться від озера Вінніпег на захід, до гір Едмонтон (провінція Альберта) і Скелястих гір. На відміну від основної території США, де вологі області східної частини країни відокремлюються від тихоокеанського узбережжя пустелями і напівпустелями, центральні області Канади достатньо забезпечені вологою і сприятливі для розвитку землеробства.

Оскільки випадання опадів звичайно пов'язано з вторгненнями теплих і вологих повітряних мас, цілком природно, що максимум опадів у внутрішніх районах Канади припадає на літні місяці. Цікаво, однак, відзначити, що на узбережжі Гудзонової затоки наступ теплого періоду запізнюється внаслідок довгого збереження льодового покриву та низької температури води. У результаті максимум опадів тут припадає на серпень - вересень, а не на червень - липень, як у центральній частині Канади. На південно-західному узбережжі Британської Колумбії взимку випадає більше рідких опадів, ніж влітку, оскільки тільки взимку сюди проникають полярні повітряні маси.

Для освоєння північних районів Канади велике значення має полярний літній день. Тривалість світлого часу доби поблизу Північного полярного кола (у Великого Ведмежого озера) змінюється від 24 годин 21 червня до нуля годин 21 грудня. Дещо південніше, в районах піонерного освоєння, наприклад в басейнах річки Піс і верхньої течії річки Макензі, в теплу пору року з травня по серпень, протягом вегетаційного періоду таких важливих культур, як пшениця, овес і картопля, сонце світить від 15 до 20 годин у день.

Такий довгий день в значній мірі компенсує досить несприятливі зимові умови. Кількість сонячної енергії, що отримується рослинами за добу 21 червня, мало різниться на різних широтах, наприклад в Торонто (43°пн.ш.) і Аклавіку (66°пн.ш.), тоді як взимку різниця температур у цих пунктах досягає 24°С.

У цілому снігу в Канаді за рік випадає не дуже багато. Найбільш потужні снігопади бувають у вологих районах, а на півночі рівнинної частини країни за рік випадає приблизно 1000 мм снігу, що становить близько 100 мм в перерахунку на воду. Велике значення мають особливості рельєфу та експозиція схилів. Гори Селкерк, відкриті вологим вітрам з Тихого океану, отримують більше твердих опадів, ніж більш високі, але більш віддалені від океану Скелясті гори.

На півночі Ньюфаундленду і в Квебеку на північний захід від острова Антікості випадає більше 3000 мм снігу. Сніг часто має важливе значення для землеробства. Зокрема, саме завдяки рясним зимовим снігопадам можна вирощувати озиму пшеницю в провінції Онтаріо; теплоізоляційні властивості снігу дозволяють насінню зберегтися в грунті, незважаючи на низькі температури на поверхні. Сніговий покрив полегшує лісорозробки: взимку зрубані колоди транспортують по санним дорогах до річок і далі сплавляють до целюлозним фабрикам.

Геологічна будова Канади

За геологічною будовою Канаду поділяють на три великі області: 1) Канадський щит, що займає східну і центральну частини країни; 2) молоді складчасті гори уздовж узбережжя Тихого океану; 3) прогини в західній частині центральної Канади. Канадський щит займає приблизно 58% всієї території країни; 24% припадають на частку прогинів, яким у рельєфі відповідають рівнини і плато, і 18% площі зайняті високими горами Далекого Заходу.

Канадський щит, що займає приблизно половину території Канади, являє собою великий виступ кристалічного фундаменту. Породи, що його складають, мають велику міцність і тому не були залучені до горотвірних процесів фанерозою. Ця область, що тягнеться від півострова Лабрадор до озер Вінніпег, Ла-Ронж, Атабаска і Великого Ведмежого озера, характеризується переважанням гранітних порід і великою кількістю дрібних озер.

Як встановлено геологами, тут на поверхню виходять найдавніші докембрійські корінні породи (понад 570 млн. років тому). Ці породи зберігають сліди інтенсивних деформацій, що виникли в результаті тектонічних рухів в докембрійські час. Згодом Канадський щит відрізнявся такою міцністю, що майже не реагував на горотворні процеси, що відбувалися в інших областях Землі у фанерозої. Крім переважаючих гранітів і гнейсів, значні площі в межах щита займають виходи сильно змінених - метаморфізованних - осадових і вулканічних порід.

Молоді гори простягаються уздовж тихоокеанського узбережжя і відповідають складчастим структурам, орієнтованим паралельно береговій лінії. У юрський період, що почався 190 млн. років тому, на місці Берегових хребтів Канади і розташованих на схід гір Селкерк біля східного узбережжя Тихого океану існував великий масив суші, який пізніше був затоплений морем; цей материк іноді називають Каскейдією.

Інший великий масив суші - Лаврентія з хвилястою гранітної поверхнею - розташовувався на схід, приблизно на місці нинішнього Канадського щита. Між Каскейдією і Лаврентією було мілководне внутрішнє море, що поступово заповнювалося юрськими відкладами. Пізніше цей район зазнав тектонічного підняття, при цьому морські відклади були зім'яті в складки і в їх товщу проникали маси гранітних порід, що утворили батоліти. У крейдяний період море займало ще більшу площу і поступово заповнювалося тонкоуламковими відкладеннями, які нині складають область прерій центральної Канади.

На території Канади виявилася лише найбільш рання фаза альпійської складчатості. У ході цієї так званої ларамійської складчастості сформувалися Скелясті гори, що простягаються від Аляски до основної території США. У західній частині крейдового моря дно спучуються, утворюючи широку складку у міру поширення підняття на схід. Потім в результаті гігантського розлому земної кори західна частина складки виявилася насунутою на більш низьку східну частину.

У зоні тектонічного покриву утворився крутий уступ Скелястих гір, звернений до прерій південної Канади. Класичний приклад структури насуву можна бачити, наприклад, на горі Кроус-Нест, де давні палеозойські породи горизонтально залягають на поверхні більш молодих крейдяних порід. У порівнянні з Береговими хребтами і горами Селкерк Скелясті гори молодші і менш еродовані; там немає гранітних батолітів і набагато менше корисних копалин, ніж у більш давніх горах.

Прогини - області відносного опускання - складові третій тип макроструктур Канади, утворилися одночасно з підняттям молодих гір. Оскільки потужна і досить жорстка земна кора не утворює різкий злам на краю області підняття, молоді гори зазвичай обрамляються зоною прогинів. Такою є, наприклад, витягнута широка западина, що примикає з заходу до Скелястих гір Канади в Британській Колумбії і відома під назвою "жолоб Скелястих гір".

На схід від гір розташована велика тектонічна депресія з великими озерами і такими річками, як Макензі, Невільницька і Ред-Рівер. Її поверхня, колишнє дно крейдового моря, в третинний час була залученою у процеси підняття і, незважаючи на присутність великих озер і навіть невеликих морів, стала частиною великого масиву суші, що простягається від Тихого океану до Канадського щита.

Південно-східна частина Канади, зокрема Приатлантичні провінції і басейн нижньої течії річки Св. Лаврентія, має складну геологічну будову, що відрізняється від решти території країни. У цьому районі на початку девонського періоду відбувалося горотворення - акадский орогенез (Акадія - старовинна французька назва Приатлантичних провінцій Канади).

У результаті виникли високі гірські споруди на території Приатлантичних провінцій і Ньюфаундленду, проте пізніше (300-400 млн. років тому) ці гори зазнали розмиву і руйнування, і від них збереглися лише невеликі піднесення, що складали основу древніх гір. Під час більш пізньої фази орогенезу в межах Приатлантические провінцій сталося брилові підняття цих зруйнованих гірських споруд на висоту більше 300 м над рівнем моря. Сліди акадского орогенезу в сучасному рельєфі представлені у вигляді згладжених гребенів гір, які перетинають Приатлантичні провінції з південного заходу на північний схід.

Подальша - Аппалачська - фаза горотворення, що мала місце в пермському періоді (близько 280 млн. років тому), увінчалася створенням гірських ланцюгів, що простягаються паралельно акадским горах. З часом вони теж піддалися руйнуванню, а потім, вже під час альпійської складчастості, місцями були підняті на висоту до 1200 м над рівнем моря Так утворилися гори Шікшок і Нотр-Дам на схід від річки Св. Лаврентія в Квебеку, що мають платоподібні вершинні поверхні.

Льодовиковий період (плейстоцен) залишив найбільш яскраві сліди у геологічній будові Канади. Величезні льодовикові покриви рухалися з півночі на південь, досягаючи долин Міссурі і Огайо. Після їх танення всюди залишилися льодовикові відкладення - основна морена - уламковий матеріал, який льодовик захоплював, рухаючись по поверхні підстилаючих порід. Ця морена зазвичай складається з продуктів руйнування місцевих порід з невеликою домішкою дальнезаносних уламків. Зокрема, гранітні валуни з Канадського щита зустрічаються в моренах долини річки Огайо.

Під час відступу останнього льодовикового покриву, імовірно біля 10 тис. років тому, рельєф Канади отримав деякі специфічні особливості. Коли розтанули льоди в районі річки Св. Лаврентія, туди хлинуло море, яке проникло далі в улоговину озера Онтаріо. Потім земна кора, звільнившись від льодовикового навантаження, почала підніматися, і в результаті в районі Монреаля і Квебека утворилися великі тераси, складені морськими мулами, на яких сформувалися родючі грунти.

У процесі повільного танення гігантського льодовикового покриву відбувалася також значна перебудова річкової мережі; навіть такі великі ріки, як Ред-Рівер, Нельсон і Св. Лаврентія, змінили напрямок течії. Сток з верхньої частини басейну Великих озер, який нині здійснюється річкою Ніагара, де знаходиться відомий водоспад, до недавніх пір відбувався через річки Трент, Гудзон і прохід Мохок.